|
|
Головна » Архів матеріалів
Літературно-музична композиція. Сільський будинок культури.
Кобзар Н.Олійник,мати Катерини Х.Рогів, проводир В.Луців. Мати Х.Рогів, Катерина В.Мазур
Козаки: Р. Довгань В. Бабій, П. Олійник і Катерина.
Катерина та її коханий Андрій.... Андрій - А. Гданський
Фото Вуйка |
 
Весни примари... Вечірня вулиця
Фото Олега Рогова |
 Із цим шаленим та невпинним літнім дощем я відпускаю усе своє горе і біль. Я тільки спостерігатиму за тобою прекрасний велетню, що покриває усіх своєю чудодійною сумішшю, і чекатиму лиш твого проходження. Чому ж ти так довго ідеш? Невже стільки бруду ти не можеш змити з моєї душі? Що трапилось? Так безжально стікаючи кожною краплиною сльози по обличчі ти все ж залишаєш свої сліди, глибокі рани ранкової роси. Як жаль що саме ти уособлення всього мого болю. Підвладний часові і людському горю. Пробач що так безжально тебе мучу прохаючи вилікувати мою душу. А хто ж як не ти! Ще лиш небо здатне мене зрозуміти, але це вже зовсім інша історія… Так з останньою краплинкою дощу стекла остання моя сльоза жалості. Я сказала собі:” Тепер все буде зовсім інакше! Мене ніхто не затримає, ніхто на мене не вплине, я це уже не я. Зовсім інша, сильніша, незалежна і безжалісна!” Ці слова в моїй свідомості стали останніми словами колишньої мене. Більше не було цієї наївної людини, що сліпо б повірила першому зустрічному і лише із жалості. Все залишилось в минулому! Розпочавши нове життя - дощ закінчився. Роби свій вибір. Тікай від своєї свідомості і всього що розриває тебе на дрібні частинки. Хутчіш розбий все лихо і зникай із цього хаосу.
Юля
м.Тернопіль |
Зарваниця- перлина духовності й окраса Золотого Поділля.
Пам"ятник Зарваницькій Матері Божій
Капличка з цілющою водою
Золотоверхий собор Зарваницької Матері Божої
Фото Андрія Довганя |
" Ми у війну не грались, ми війною жили..."
 
 
 
З нагоди 20-ї річниці виведення радянських військ з Афганістану в РБК відбувся концерт лауреата міжнародних та всеукраїнських конкурсів тернопільського гурту воїнів-афганців «Долг». Присутні хвилиною мовчанням вшанували пам’ять про загиблих воїнів і запалили свічки пам’яті.
Кульмінацією концерту настала мить, коли на сцену запросили всіх присутніх воїнів-афганців, які разом з гуртом «Долг» під бурхливі оплески залу виконали декілька пісень.
Руслан Григоренко
Фото Ізидора Романського
|
|
 Знову минув день, пролітає крізь темряву ніч. Все життя йде шкереберть. Але чому? Чому час не зупиниться і не повернеться хоч на хвилиночку назад. Тоді було усе по-іншому…Я кохаю тебе. Мені подобаються твої вуста, очі , ніжний погляд… Але кохання це не взаємне. А було ж усе інакше – засушені троянди мені нагадують про тебе.
Прокидається новий день, сходить весняне сонце, щоб подарувати тепло. Але, якби ти знав, як холодно без тебе.
Скоро в мене свято. Я знаю, ти не прийдеш і не привітаєш мене. Тому я придумала собі в дарунок казку про тебе.
Пробач, що не запитала твоєї згоди! Але це лише казка. Вона має запах твого волосся, колір твоїх очей. Вона написана твоїми словами, ілюстрована твоїми думками. Я розповідаю її собі на ніч, а уві сні живу за вигаданим сюжетом. Бо що мені до реального життя, яке не хоче повірити в казку про тебе. У снах усе по-іншому. Ти приходиш до мене на свято. Даруєш розкішний букет троянд. Просиш вибачення, що не вмієш гарно говорити, а бажаєш просто щастя. Я беру троянди, за які дякую ніжним поглядом. І знаю, що я щаслива. Тому що я з тобою, коханий.
Утім, ми ніколи не говорили про кохання, не клялись у вічній вірності. Ми цілувались, обнімались, були разом і я закохалась. Мені з тобою було легко і добре. Але, нажаль, моє кохання не взаємне. І я повинна забути тебе. Не знаю чи зможу… Бо тільки твої очі сняться мені ночами, тривожно б’ється серце, коли чую твій голос. І все шукаю серед облич людських знайомі, такі бажані та приємні риси. Я шукаю тебе, коханий.
Не знаю чи буду я в житті щасливою, але буду вдячна за те, що ти колись був. Що завдяки тобі, я пізнала найкраще та найзрадливіше у світі почуття, яке хтось назвав ПЕРШИМ КОХАННЯМ.
Оля. м. Тернопіль | |
 Теплий вчорашній вечір… Він приніс мені велике розчарування. Погасла моя надія, зоря щастя, кохання, вірності і добра. Яким холодним може бути твоє серце? Хто дасть мені відповідь чому любов така жорстока? Я не маю до кого прихилитись і додому завжди повертаюсь сама. Не чую ніжних слів кохання… І кожен раз, коли бачу тебе, потай від усіх насолоджуюсь тобою лише в обіймах прохолодного вітру. Теплий вечір огортає мене за плечі, вітер цілує мої губи, а серце переслідує печаль.
Одинокий місяць, одинокий вітер, одинока я. Супутники мого життя, які завжди поруч. Здається, тільки вони мене люблять. Ну що ж це за життя? Я кохаю тебе, не можу без тебе! Як це тобі розповісти? Невже ти не можеш зрозуміти, як я страждаю, невже не помічаєш за моєю усмішкою одинокість заплаканих очей? Чому я для тебе ніхто?
Проте кілька днів назад мені здалось, що й ти ставишся до мене якось по-особливому. Зараз я б усе віддала за цю мить. Адже для мене більшого щастя не потрібно, окрім того, щоб відчувати тебе поруч: чути твій подих, відчувати божественний твій запах, відчувати твої руки, насолоджуватись поцілунком твоїх губ, тільки б схилити свою голову на твоє плече…
Під час цього майже миттєвого моменту, я повністю довірилась тобі, дивилась в твої очі і бачила в них іскорку тепла. Та це були лише ілюзії. Вчорашній вечір усе розвіяв…
Всі ж бачать, що вона насміхається з тебе, а ти наївно їй віриш.
Як важко усвідомити, що все на світі буває даремно, коли любиш того, хто не любить тебе. Та все ж вірю, що Ти повернешся і почую від тебе ніжні слова кохання. Ти проженеш від мене холодну печаль і подаруєш мені своє тепло. Змусиш зорі падати мені до ніг. Ти будеш іти поруч зі мною, а одинокий холодний вітер втече від мене кудись далеко обнімати якусь іншу самотню дівчину. Ти будеш витирати мої сльози, почуєш мої слова і відчуєш мої губи. Дізнаєшся про чистоту і вірність мого серця, яке перший раз у своєму житті покохало і зазнало великих страждань…
Тільки дивись не спізнись!
Оля. м.Тернопіль |
Широсердечно вітаю всіх з ВОДОХРЕЩАМ!
Удачі, любові і тепла, здров'я, щастя на все життя!
Щоб радісний настрій у серці не гас, а щедра доля усміхалась не раз.
Хай не полишає надія, підтримує надія і зігріває любов!
Оля Мороз |
Україна колядує,
Колядує вся земля.
В небі Ангели співають,
Прославляємо Христа.
Тишу цих зимових вечорів у ці хвилини, то тут то там порушують голоси колядників, що йдуть від хати до хати. Та найбільшою популярність у нас користується так званий Ірод.
Це дійство – видозміна різдвяного вертепу, де замість воскових ляльок, ролі виконують живі люди, здавна у нашому селі називається «ходити з Іродом».
З року в рік збирається гурт з десяти хлопців, і в другий день різдвяних свят, котрий так і називають «коляди».
Ходять колядувати упродовж двох днів Різдва від хати до хати розповідаючи про жорсткого Ірода, котрий, довідавшись про народження Месії, кинувся у пошуки новонародженого дитяти щоб убити. Ірод - А.Гданський, Смерть -А.Стасишин, Воїн - А.Мазур Жид - В.Палюх
1-й цар І.Калитюк, 2-й цар - І. Федак Ангел - П.Олійник, 3-й цар Л. Сстасишин |
« 1 2 ... 25 26 27 28 29 30 31 » |
|
|
|
