Колись це називалось вечорниці…
Пізніше, з часу заснування товариства «Просвіти» та спорудження читалень, – забава…
У радянських клубах були просто танці, а чи вечори відпочинку…
Нині це – ДИСКОТЕКА!
Тоді, до заснування дискотек, парубок мусів уміти танцювати бодай вальс, польку, фокстрот, і, запрошуючи дівчину до танцю мусів підійти й вклонитися їй, а, діставши згоду, взяти за гнучкий стан, вивести посеред зали й попливти на хвилях «замріяного вальсу»… Після закінчення танцю – відвести дівчину на своє місце й подякувати…
Нині ніхто нікого не запрошує! Вискакуй на середину зали й під ритми африканських дикунів дриґай руками та ногами, тіпай головою. Поглянеш зі сторони й думаєш за що це Господь покарав нещасних, що вони, бідні, мов епілептики, сіпаються в усі боки…
|
Травень. вулиця Шевченка. |
Учора в сільському будинку культури була показана комедія Олексія Коломійця «Фараони». Це вже другий спектакль у цьому році самодіяльного драматичного колективу в котрому молоді актори освоюють ази нелегкої акторської майстерності.
Колгоспне начальство: Збори ледацюг
Уляна - Іванна Мазур, Таран - Андрій Гланський
Олена Устимівна- Віра Довгань Оверко - Петро Олійник
Ганна - Христина Рогів Онисько - Любомир Стасишин
Одарка - Вікторія Мазур Аристарх- Володимир Бабій
Нагадаємо відвідувачам сайту, що 8 березня була поставлена вистава Т.Шевченка «Назар Стодоля», а починав свою роботу новостворений драматичний гурток у кількості п’ять осіб з одноактівки «С.Васильченка «На перші гулі». Нині колектив налічує уже 15 аматорів, котрим під силу, як це показав ще спектакль «Назар Стодоля» під силу будь-який драматичний твір.
(На фото праворуч сидять) Грицько - Олег Дацків, Катерина -Уляна Дейнека
На заставці: Таран (місить тісто) та Онисько.
|
Через кілька годин наступить неділя і дзвони, після дводенної мовчанки, сповістять радісну звістку про Воскресіння Христа. Наступить Великдень - Великий день, бо життя побороло смерть, бо правда перемогла брехню, бо Христос воскрес із мертвих...
Напередодні відбулося освячення паски, котре провів священик місцевої церкви о.Василь. |
  Окроплена
священною водою вербова гілка користується у народі великою пошаною.
Тому тієї останньої перед Великоднем неділі на Богослужіння сходиться
ледь не все село. А найбільше рідіють цій події діти, щоб, після
освячення лози, вийшовши з храму із задоволенням погасати одне за одним й б’ючи лозою примовляти:
Не я б’ю – лоза б’є,
Від нині за тиждень
Буде в нас Великдень!
Священній
вербі приписується магічна сила. Як вперше навесні виганяють худобу на
пасовисько, то конче свяченою вербою, щоб під час грози зупинити град – виставляють надвір гілки лози, коли хворіють люди, або тварини варять свячену вербу разом з цілющими травами і напувають тим варивом…
Від Вербної неділі наші душі сповнені особливим відчуттям, очікуванням величного свята світлого Христового Воскресіння.   |
|
