Народився отець 28 липня 1880 році в селі Перемилів Гусятинського району в сім’ї селянина-хлібороба. Здобувши духовну освіту, отримав парафію у селі Половці цього ж таки району. Був одружений на простій селянській дівчині Теклі Чубатій з котрою нажили четверо дітей: дві доньки й два сини.
Первісток донька Дарія народилась у 1906 році, друга дівчина, яку нарекли Надійкою, у 1911, син Модест — 1908, наймолодший, Зіновій у 1913 році.
У 1914 році вивезений росіянами до Симбірська над Волгою.
Після повернення із заслання отримує у 1921 році парафію у нашому селі.
У липні 1940 року його знову арештують на цей радянські кати й через вісім місяців 10 квітня 1942 він гине у місті Ташкенті.
Це був середнього зросту, сухорлявий зі смуглим обличчям, темноволосий чоловік. Привітний, завжди усміхнений, легко сходився з усіма, й кожен, хто з ним спілкувався, відчував, що є в цій людині щось таке, що притягає вас, як магнітом.
Отець Ілля дуже любив художню самодіяльність, сам керував хоровим гуртком... (детальніше див. http://sivdanko.narod.ru/Narysy.htm).
 
Донька Надія була замужем за композитором Миколою Колессою.
Ось, як це записано в метричній книзі:
"Вп. Надія-Мирослава Кливак дочка Вп. о. Іллі Кливака пароха і Теклі Чубатої, студентка філософії і музичного інституту у Львові, уроджена 8.08. 1911в Ясеневі повіту Городенка, вийшла заміж 20.07.1933 Вп. поважного Миколая-Ярослава Колеса, сина д-р. Філарета і Марії з роду Яновських, уродженого 1.01.1904 в Самборові, а живе у Львові, професор музичного інституту ім. Лисенка.
Звінчав Во. Теодор Чубатий парох у Чорткові."
Минулої неділі 9 жовтня до нашого села завітали потомки отця Кливака. Онуки Харитина Колесса та Харстина Лах зі своїми синами, щоб ознайомитися з селом, де 20 років поспіль парохом був їхній дідусь Ілля Кливак. Хотіли подивитись подвір’я та будинок плебанії, де проживав дідусь, де пройшло дитинство їхніх матерів Надії та Дарини. На жаль наш священик не побажав з ними зустрітися.
Довелося мені сфотографувати нащадків о Кливака бодай на вулиці на фоні будинку, де проживав їхній предок.
 
 
На світлині (зліва направо): син Харитини, правнук о. Іллі, Ярема Колесса народився у Львові 1965р., закінчив львівську консерваторію по диригентурі, працює деканом оркестрового факультету Львівської Національної музичної академії
Харитина Колесса народилася у Львові 1942р., закінчила консерваторію у Москві. Заслужена артистка України, професор (віолончель), зав. кафедрою струнно-смичкових інструментів Львівської Національної музичної академії.
Внучка о. Іллі Христина Лах (із Зубрицьких), народилася 1937р. в м. Бориславі Львівської обл., закінчила фізичний факультет Львівського держуніверситету імені Івана Франка, Христина Гнатівна Лах, кандидат фізико-математичних наук, доцент, Львівського держуніверситету імені Івана Франка.
Правнук о. Іллі – Юрій Лах, народився 1963р. в м. Дрогобичі Львівської обл., закінчив факультет прикладної математики і механіки Львівського держуніверситету імені Івана Франка, кандидат фізико-математичних наук, працює доцентом кафедри захисту інформації НУ "Львівська політехніка". Веде на радіо "Воскресіння" від УГКЦ рубрику "Десять хвилин фінансової грамотності":
|
«Шановний Адміне! Моєму онукові В’ячеславу Котику вчора виповнилося 2 роки. Прошу привітати з цією подією у його житті»
Надія Фриз
 Прийми, Сашуню, з далекої Барселони оцей букет і мою безмежну любов.
День народження у тебе!
Милий мій, рідний онук.
Все я зроблю для тебе
Не поклада своїх рук.
Я бажаю, щоб було
Світле щастя, як в кіно.
Щастя, радості, добра,
Сміху тобі і тепла.
|
 Галина Левицька закінчила Прикарпатський Національний університет імені Василя Стефаника за фахом початкове навчання.
У даний час працює заступником директора з навчально-виховної роботи в Мшанецькій ЗОШ І-ІІ ступенів.
Змалку захоплюється різними видами декоративно - вжиткового мистецтва, зокрема вишивкою, в’язанням, бісероплетінням тощо. Ії роботи неодноразово експонувалися на районних та обласних виставках.
Пропонуємо вашій увазі декілька робіт з домашньої колекції
|
 Корняк Ярослава Василівна народилась 17 квітня 1937 року в Польщі у селі Нетреба Томашівського повіту в родині селян.
У березні 1946, згідно всім відомих подій, і їхню родину переселили, котра знайшла притулок у напіврозваленій халупі в селі Мшанець.
Ярослава закінчила 7 класів і не від легкого життя у 1955 році пішла працювати дояркою до колгоспу, котрий був ліквідований 1959 року, а землі та всю інфраструктуру приєднали до радгоспу, утворивши одне чи не найбільше відділення Жовтневе. Тут і пропрацювала Ярослава аж до березня 2011 року.
Її працю за часів радянської влади відзначали бляшками - орденами та медалями:
 
 
зокрема орденами:«Орденом Знак Пошани», «Орденом Трудової Слави».
За вільної України їй, вже за президентства В.Ющенка, дали ще медаль «60 лет Победи в Великой Отечественной войне 1941-1945гг», а також пенсію, котра з доплатою учасникові війни становить аж 1238 грн.
Тоді як на її батьківщині середня пенсія становить 1500 злотих, або 4125 гривень, що достатньо полякові для того, аби можна безбідно прожити навіть у самій Варшаві.
Отже в інших країнах проклятого за СРСР капіталізму за такий стаж роботи Ярослава мала би середню пенсію.
У США – 1164 дол., або 9230 грн. Фінляндії –1344 євро, або 14 246 грн., у Німеччині 810 євро, або 8590 грн., в Ізраїлі 5000 шекелей, або 10700 грн.,в Іспанії 850 євро, або 9010 грн. Навіть у Росії середня пенсія становить – 8180 рублів, або 2240 грн.
Як пише у Фейсбуці chamlo:
«Середня пенсія по Україні — 1038 гривень (так стверджує статистика). У мене — 800 гривень, у Азарова — 40 000 гривень, тож згідно статистиці у нас двох середня пенсія — по 20 400 гривень на брата, от тільки мені чомусь її не платять... А Миколі Яновичу за що така пенсія?»
Дивне запитання! Правда? Адже йому та решті подібним керманичам, а також «слугам народу» дали таку пенсію за невтомну працю на благо України, на наш з вами добробут, на наше щасливе й заможне життя. Бо що не кажіть, а їхня праця то важкий труд, це вам не тягати за дійки якихось корів тричі вдень протягом 56 років.
|
Багато літ працює механізатором у ПрАТ Мшанецьке приватне акціонерне товариство Зеновій Лисиця. У ці дні трудиться на заготовлі силосу для громадського стада.
|
 Володимир Ганкевич працює на тваринницькій фермі у ПрАТ Мшанецьке приватне акціонерне товариство. |
Андрій Мазур закінчив Буданівський професійний ліцей. Здобув професію тракториста-машиніста с/г виробництва й працює у ПрАТ Мшанецьке приватне акціонерне товариство.  
|
|
