Теплий вчорашній вечір… Він приніс мені велике розчарування. Погасла моя надія, зоря щастя, кохання, вірності і добра. Яким холодним може бути твоє серце? Хто дасть мені відповідь чому любов така жорстока? Я не маю до кого прихилитись  і додому завжди повертаюсь сама. Не чую ніжних слів кохання… І кожен раз, коли бачу тебе, потай від усіх насолоджуюсь тобою лише  в обіймах прохолодного вітру. Теплий вечір огортає мене за плечі, вітер цілує мої губи, а серце переслідує печаль.

Одинокий місяць, одинокий вітер, одинока я. Супутники мого життя, які завжди поруч. Здається, тільки вони мене люблять. Ну що ж це за життя? Я кохаю тебе, не можу без тебе! Як це тобі розповісти? Невже ти не можеш зрозуміти, як я страждаю, невже не помічаєш за моєю усмішкою одинокість заплаканих очей? Чому я для тебе ніхто?

Проте кілька днів назад мені здалось, що й ти ставишся до мене якось по-особливому. Зараз я б усе віддала за цю мить. Адже для мене більшого щастя не потрібно, окрім того, щоб відчувати тебе поруч: чути твій подих, відчувати божественний твій запах, відчувати твої руки, насолоджуватись поцілунком твоїх губ, тільки б схилити свою голову на твоє плече…

Під час цього майже миттєвого моменту, я повністю довірилась тобі, дивилась в твої очі  і бачила в них іскорку тепла. Та це були лише ілюзії. Вчорашній вечір усе розвіяв…

Всі ж бачать, що вона насміхається з тебе, а ти наївно їй віриш.

 Як важко усвідомити, що все на світі буває даремно, коли любиш того, хто не любить тебе. Та все ж вірю, що Ти повернешся і почую від тебе ніжні слова кохання. Ти проженеш від мене холодну печаль і подаруєш мені своє тепло. Змусиш зорі падати мені до ніг. Ти будеш іти поруч зі мною, а одинокий холодний вітер втече від мене кудись далеко обнімати якусь іншу самотню дівчину. Ти будеш витирати мої сльози, почуєш мої слова і відчуєш мої губи. Дізнаєшся про чистоту і вірність мого серця, яке перший раз у своєму житті покохало  і зазнало великих  страждань…

Тільки дивись не спізнись!

Оля. м.Тернопіль