Ще одна трагічна сторінка у житті нашого народу в боротьбі за волю.
Ще одна чиста криниця народної звитяги, криниця, напившись з якої, очищаєш душу од скверни.
Січові стрільці – які це були хлопці! Велети! І майже всі тутешні, з галицьких земель.
Достеменно ніхто не знає скільки їх, безіменних, розкидано по землях нашої багатостраждальної України.
Ще на початку тридцятих років, усупереч польським окупантам, у нашому на кладовищі було споруджено хрест і насипано могилу на безіменних стрільцях, що погинули в бою 10 червня 1919 року за село Іванівку.
І з того часу (початку тридцятих) ця могила стала символічним пам’ятником і нашим односельчанам, що брали участь у визвольній борні. 41 односельчанин був у лавах січових стрільців, шістнадцять з них віддали свої молоді життя, аби, смертію смерть поправши, залишитись жити у наших серцях від нині прісно і во віки віків.
Відтоді щороку на Святої Тройці, або як ще в народі називають — Зелені свята, зразу після служби Божої в церкві, організовується процесуальний похід до могили січовиків.
На став винятком і цей рік.
Пропонуємо вашій увазі невеличкий фоторепортаж із цьогорічного святкування.
